Сторінка психолога
Доброго дня!
Вас вітає на сторінці практичний психолог Чечельницької гімназії Олійник Лілія Володимирівна.
Мета моєї роботи: сприяти гармонійним відносинам, зрозуміти та підтримати кожного, трансформувати всі негативні емоції.
Поширений міф, що психолог потрібен для того, щоб давати корисні поради. Професійний психолог ніколи не нав'язує свій погляд, оскільки знає, що будь-яка порада – це рішення, яке ґрунтується на власному досвіді та переконаннях, і найбільше підходить саме тому, хто її дає. Кожна людина володіє унікальним досвідом, відмінним від інших, тому тільки Ви самі можете знати, що для Вас є найкращим виходом у ситуації, яка склалася.
Задача цієї сторінки познайомити Вас з природою окремих психологічних проблем, їх наслідками для розвитку, показати можливі шляхи вирішення конкретної проблеми. Проте, якщо у вашому житті виникло ускладнення, яке ніяк не вирішується або повторюється знову і знову, є відчуття відсутності внутрішніх опор, втрачена радість, - зверніться до психолога. Особистий контакт з психологом є ціннішим і більш цілющим, ніж контакт віртуальний.
Для чого потрібна психологічна допомога?
Психолог покликаний допомагати психічно здоровим, нормальним людям, адже кожен у своєму житті час від часу відчуває напруженість, невдачі, печалі і стреси. Ці відчуття іноді пов'язані з причинами, подолати які людина самостійно не у змозі. У цих випадках може бути корисною допомога психолога.
Звернутися до психолога варто, якщо Ви знову і знову «наступаєте на ті ж самі граблі», наприклад: через страх не наважуєтесь вийти з виступом перед КЛАСОМ, чи весь час потрапляєте у конфлікти, чи утримуєте руйнуючі Вас стосунки, чи Вам складно розпочати будь-яку нову справу, підтримувати довготривалі стосунки, тощо. Психолог може допомогти, у тому випадку, якщо Ви переживаєте незадоволеність собою, невпевненість у собі, відчуваєте брак ресурсу долати перешкоди. Деяких людей приводять до психолога постійне внутрішнє напруження, відчуття сильного психічного болю, інші звертаються через те, що їх життя втратило сенс.
Отже, психологічна допомога доречна у випадках, коли труднощі і проблеми виникають зсередини Вашої особи, є похідними Вашого характеру, коли щось блокує Ваші можливості перед лицем реального повсякденного життя.
Як працює психолог?
Основою психологічної допомоги є переконаність в тому, що кожна особистість має вроджену здатність до розвитку і позитивних змін.
Психолог допоможе встановити причини з яких відбувається блокування людиною своїх можливостей, зрозуміти чому вона сама собі ставить перешкоди у житті і, звичайно, знайти шляхи вирішення проблем, віднайти гармонію у собі та з оточуючими людьми.
Не варто розглядати участь у психологічному консультуванні як пасивну присутність, тоді як психолог Вас "лікуватиме" або "учитиме". Швидше це спільна робота.
Справжнім результатом цієї спільної роботи є відновлення Вашої здатності самостійно та успішно вирішувати власні складні життєві ситуації.
Рекомендації батькам
Як зберегти внутрішній спокій у родині
Метою будь-якої сім’ї є прагнення до сімейної гармонії. Вона повинна бути збудована на ґрунті взаємної любові та поваги поміж членами родини. При цьому треба враховувати, що всі члени сім’ї різні.
Ми хочемо говорити про атмосферу в сім’ї, про ауру, енергетику любові, що в ній панує і царює.
Нехай кожний із нас (маленька у вас родина чи велика, батьки ви чи діти, котрі живуть з ними) відповість на запитання, що особисто він зробив, щоби в його сім’ї була гармонія та любов. Щоб чогось досягнути, треба докласти зусиль.
Правильний вибір – любов, навіть якщо перед нашим уявленням стоять гори перешкод і ми думаємо: «Але це просто нереально! Це неможливо, я пробував…» Однак якщо ми хочемо, щоб у нашій родині насправді була атмосфера любові, то ми повинні постійно цьому вчитися.
Вірогідно, що за довгі роки спільного, сумісного життя члени родини так ніколи й не говорили про свої почуття один одному.
Як членам родини уникнути суперечок, зберігаючи при цьому мир? І як навчитися тактично та м’яко висловлювати свої почуття? «Мені не слід було б цього говорити!», «І хто мене за язика тягнув?» Напевно, багатьом знайомі подібні почуття, що виникають після розмови з ближніми.
Спілкування – це мистецтво, якому треба вчитися. І як у будь-якій справі, одним воно дається легко, іншим, щоб ним опанувати, знадобиться довго і вперто вчитися та працювати. Але навіть якщо спілкування дається вам із трудом, ви можете навчитися висловлювати свої думки у добрій, поважній манері та бути хорошим співбесідником.
Процес спілкування криється не тільки у тому, щоб говорити. Дві людини можуть довго розмовляти, але безрезультатно. Ну що з того, якщо вони один одного не слухають. Навряд чи це можна назвати справжнім спілкуванням. Тому велике значення в успішному спілкуванні має вміння слухати. Багато сімей від цього стануть тільки міцнішими, якщо навчаться чути один одного і підтримувати відкрите спілкування. Адже завдяки відвертому спілкуванню можна уникнути непорозуміння. При цьому не забувайте, що природа недарма дала людині двоє вух і тільки один язик. Мабуть, щоб більше слухати, ніж говорити.
Коли ваші думки розрізнюються, тим більше, якщо у вас виникли серйозні непорозуміння, не треба реагувати на все мовчанкою. Цим ви тільки продемонструєте, що ігноруєте співбесідника.
Завжди пам’ятайте, що спілкування – це велике і непросте мистецтво, якому треба постійно вчитися та ще й працювати над його вдосконаленням. Воно повинно бути доступним і зрозумілим.
Підтримуючи відкритість у спілкуванні та проявляючи любов, ви навчитеся більш вільно висловлювати свої думки, навіть якщо доведеться розв’язувати найсерйозніші непорозуміння.
Дуже важливо вміти спілкуватися завжди, за будь-яких обставин і ситуацій. Буває, що в сім’ях іноді розмовляють тільки за необхідності: «Дай ложку!», «Де чай?», «Хліба купи!», «Черевики прибери!» Не забувайте, що сім’я – місце спілкування. Щоб дійсно це було так, треба виділити час для розмови, хоча б просто тому, що ми любимо один одного. Заради цього ми готові жертвувати своїм часом: другу, один одному, дітям, батькам, бабусі з дідусем. Усім членам сім’ї слід уміти розмовляти. Замислимося над тим, чи створюють атмосферу любові наші розмови. Що ми говоримо у сім’ї? Чи можна це назвати любов’ю?
Не менш важливо не тільки те, що ми говоримо, а як ми говоримо, тобто в якому тоні. Коли ми говоримо, чи відчувається в тоні голосу любов? Іноді людина так захищає себе: «Та я нічого такого не сказав! Та й взагалі це літературне слово». Але деякими літературними словами і тоном голосу можна не тільки дуже образити, але навіть убити людину. А можна сказати так, що співбесідник одразу зрозуміє: його люблять, тому так говорять. Якщо ми хочемо, щоб у нашій сім’ї була атмосфера любові, то не дозволяйте собі розмовляти в образливому тоні, а також кричати, бо крик – це прояв слабкості та неповаги.
Найвище щастя у сім’ї – це коли кожна дитина впевнена, що її люблять татусь і матуся, коли дідусь і бабуся впевнені, що їх люблять діти та онуки, коли чоловік впевнений у любові дружини, а дружина – в коханні чоловіка. Якщо ти хочеш відчути це щастя та бажаєш, щоб тебе любили, почни любити сам!
Кожен батько або мати «зі стажем» знає, що виховання - процес взаємний. З дитиною ми вчимося встигати зробити всі свої справи, планувати свій час і не дратуватися від повторення монотонних процедур, вчимося терпінню, доброті і самій любові... Проте все це не означає, що потрібно потурати спробам дитини керувати поведінкою дорослих. Тим більше, що іноді істерикою, плачем і криком діти натурально намагаються домогтися неможливого.
Що таке дитяче вередування і звідки воно береться.
Звідки береться дитяче вередування? Ось найпоширеніші версії:
- сонний або втомився, ось і вередує;
- перехвилювався - багато вражень, нових людей і т. д .;
- як що не по його, так починає!
- захворів, може... лоб не гарячий?
Зовнішні чинники назвати причиною дитячого вередування найпростіше. Набагато складніше пошукати причину в самій дитині.
Але як «розшифровувати» капризи?
У деяких випадках діти дійсно вередують, наприклад, від втоми, і послання її очевидне. Вкласти спати, дати водички - і все мине. Тобто в деяких випадках достатньо задовольнити потребу дитини, але якби завжди все було так просто.
Примхи властиві всім.
Особливості характеру дитини і вік - ключові фактори, які необхідно враховувати при вередуванні. Наприклад, через вередування становлення особистості (горезвісне «ні-ні-ні!» в 2-3 роки) проходять майже всі.
Вередування у дітей до двох років.
У малюків до двох років вередування дійсно найчастіше обумовлене ситуацією. Тут доречна профілактика: безпечне звичне оточення, дотримання режиму дня.
Вередування у дітей від двох до п'яти років.
У цьому віці дитина «промацує» межі дозволеного, намагається керувати дорослими, «показувати характер» і висловлювати свою незгоду з тими чи іншими обставинами. Тут головне для батьків - витримати баланс між потуранням вередуванню і придушенням особистості.
Вередування у дітей після п'яти років.
Коли характер більш-менш сформовано, вередування - тривожний сигнал. Це означає, що дитина звикла домагатися бажаного за допомогою плачу і крику.
Що робити? Не вестися і не піддаватися маніпуляції.
7 кроків до порятунку від вередування
Найскладніше для дорослого - зреагувати правильно. Тому нижче викладемо сім простих порад щодо впорання з вередуванням.
1. Спокій, тільки спокій.
Намагайтеся зберегти самовладання. Пам'ятайте, що кричати і нервувати безглуздо, адже дорослий тут - ви. Спокійно поясніть, за необхідності кілька разів, що криком і плачем дитина нічого не зможе домогтися. Можливо, реакція послідує не відразу - почекайте, поки дитина заспокоїться. Спокійні бійми відмінно допомагають під час істерики - не забувайте про них. Повторюйте дитині, що любите її, навіть коли вас засмучує її поведінка.
Запитайте дитину, що саме її настільки не влаштовує. Присядьте, щоб ваші очі були на одному рівні, візьміть дитину за руку. Найголовніше в момент істерики - ваш спокій. Будьте «якорем» у дійсності, що стала ворожою.
Пам'ятайте, що тривога дитини тільки посилиться, якщо вона відчує, що ви стурбовані. Ваш переляк - знак того, що ситуація і справді небезпечна. Ваше роздратування, злість, розгубленість - все це служить істериці своєрідним паливом. Тому не нервуйте і рахуйте про себе до ста.
2. Терпіння.
Коментарі та поради оточуючих під час істерики є додатковим подразником. Постарайтеся вивести дитину в окреме місце - чим менше глядачів, тим краще.
3. Стійкість і послідовність.
Не піддавайтеся в жодному разі - ваша заборона повинна бути непорушною (адже вона викликана об'єктивними причинами, правда?). Дозволяючи дитині що завгодно, аби тільки не спровокувати новий скандал, ви готуєте грунт для багатьох майбутніх проблем - пам'ятайте про це.
4. Будьте логічними та зрозумілими.
Зворотній зв'язок - одна з потреб, задоволення яких малюк намагається домогтися.
Поговоріть з дитиною. Наслідки своєї поведінки діти розуміють вже у віці старше чотирьох років. Встановіть зрозумілі для дитини правила і будьте послідовні.
5. Відволічіть дитину.
У деяких випадках карати марно. Перемкніть увагу.
Наприклад, попросіть щось перенести або знайти що-небудь. Так дитина відволікається на виконання складної дії, одночасно відчуваючи, що її чують, і відчуваючи свою значимість.
6. Профілактика.
Вередування можна уникнути майже завжди. Намагайтеся не створювати стресових ситуацій. Наприклад, якщо дитина голодна або втомилася, виконувати якусь роботу - однозначно погана ідея.
7. Не лишайте дитину віч-на-віч з емоціями.
Залишати дитину одну не варто, навіть якщо істерика вже передається і вам.
Звичайно, реагувати і вестися не можна. Зрештою, часто вередування - лише спосіб дитини затвердити своє «я». Найкраще рішення - зберігати спокій і робити те, що ви робили раніше. Так дитина буде розуміти, що крик марний, ваші рішення остаточні, але при цьому ви поруч, а вона - у безпеці.
Зберігайте душевну рівновагу разом. І пам'ятайте, головне у вихованні - особистий приклад. Працюйте над собою - і така дрібниця, як дитяча істерика, не зможе вивести вас з рівноваги.
Заняття з учнями 7, 8, 9 класу на тему "Стрес. Допоможи собі сам." Мета: підвищення рівня стресостійкості, розвиток навичок концентрування уваги в складних в складних стресових ситуаціях, знаходження власних ресурсів у подоланні стресу.
Заходи у рамках Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства"
Просвітницько- профілактичне онлайн - заняття з учнями 8, 9 класів
"Знаємо та реалізуємо свої права та обов'язки". Мета: розширення правового світогляду підлітків, виховувати позитивне ставлення до оточуючих, спонукати до взаємодопомоги.
Жорстоке поводження з дітьми
Що таке жорстоке поводження з дітьми?
Існує багато форм жорстокого поводження з дітьми і багато способів, якими воно здійснюватиметься. Це може статися з дитиною будь-якого віку: від народження до того часу, коли вона стає незалежною.
Причиною деяких випадків є дії дорослих. Дитина може бути поранена, покалічена, зґвалтована. Інші форми пов’язані з тим, що дорослі не піклуються про дітей або не задовольняють їхні життєві потреби.
Основними формами жорстокого поводження є:
1. Фізична: батьки завдають дитині фізичного болю, ранять або вбивають її. Це може бути у формі побоїв, струсу. Здавлювання, припалювання і укусів. Також сюди відносимо ситуації, коли дитині дають отруту, неадекватні ліки і алкоголь або навмисне душать чи топлять.В деяких випадках надмірна сила може проявлятися при годуванні чи пеленанні.
2. Сексуальна: якщо діти (дівчатка або хлопці) використовуються дорослими для задоволення їхніх (дорослих) сексуальних потреб. Це можуть бути пестощі. Статеві акти, мастурбація. Оральний чи анальний секс, а також демонстрація дітям порнографії. Включаючи відеофільми.
3. Емоційна: якщо діти відчувають постійний брак любові і душевного тепла, погрози, крики, висміювання. Це може призвести до втрати впевненості в собі і самоповаги. Дитина стає знервованою і замкненою. Вона перестає довіряти дорослим людям.
Ознаки сексуального насильства:
§ Агресивна поведінка, спалахи роздратування.
§ Відчуження, байдуже ставлення до всього.
§ Зайва поступливість.
§ Зайва настороженість.
§ Зайва сексуальна поінформованість (слова, поведінка та ігри, що не відповідають віку дітей).
§ Тривала відкрита мастурбація, агресивні сексуальні ігри.
§ Біль в животі (невідомого походження).
§ Проблеми з їжею – від переїдання до повної втрати апетиту.
§ Тривожні сни, нічні кошмари, нічне нетримання сечі.
§ Повернення до більш ранньої поведінки. Депресія.
§ Таємниці у відношеннях між дорослим і дитиною, спроби виключити з цих відношень інших людей.
§ Страхи перед певною людиною, небажання залишатися з кимось.
§ Дитина виглядає радісною тільки в школі.
§ Дитина не бере участі в шкільних справах. У неї мало або зовсім немає друзів.
§ Дитина починає гірше вчитися.
§ Дитина не довіряє дорослим, особливо тим, хто знаходиться поруч із нею.
§ Дитина втікає з дому, здійснює спробу самогубства, спричиняє собі пошкодження.
Рекомендації для батьків підлітків
1. Дорослі повинні надавати допомогу підліткам при визначенні їхньої мети, усвідомленні наслідків своїх вчинків, осмисленні зв’язку між вчинками та рисами характеру, розвитку потреби в самореалізації.
2. Підлітки хочуть, щоб батьки вислуховували і розуміли їх, щоб з батьками можна було спілкуватися. Тому стратегія, орієнтована на зацікавленість дитиною, допомогу їй, приділення достатньої уваги є виграшною і ефективною.
3. Підлітки воліють приймати поради з особистих, сімейних, навчальних і філософських питань частіше від матерів, ніж від батьків.
4. Одна з головних умов успішного „проходження” всієї родини через кризу підліткового періоду дитини – прийняття дитини батьками такою, якою вона є.
5. Підлітки хочуть, щоб батьки довіряли їм. Довіра до дитини – запорука формування близьких стосунків з нею!
6. Використовувати більше слів заохочення. Проте не потрібно хвалити дитину занадто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс.
Підлітковий період потребує переосмислення батьками свого ставлення до дитини. Підлітки хочуть, щоб батьки ставилися до них як до самостійних дорослих людей і не заважали їм стверджувати свою особистість і незалежність, не заважали їхній індивідуалізації
«Виставка мудрих порад»
1. Розуміти, а не звинувачувати.
2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходження між словами і власними діями «Роби, як я», а не «Роби, як я кажу».
3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці.
4. Зауважувати позитивне в житті.
5. Жити «тут і сьогодні», не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.
6. Не жити замість дитини, але бути поруч, щоб допомогти, якщо необхідно.
7. З дитиною можна сперечатися, а не сваритися.
8. Якщо є сумніви, покарати чи ні, краще не карати.
9. Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.
10. За один раз – одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину.
11. Салат із покарань – страва не для дитячої душі! Покарання – не за рахунок любові, що б не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді, на які вона заслуговує.
12. Строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.
13. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова!
14. Без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження.
15. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати тих, хто її любить.
16. Для створення здорових, гармонійних взаємин між батьками й учнями важливо керуватися: терпінням, розумінням, поступливістю, повагою, любов’ю.
Профілактичне заняття з учнями 5,6, 7 класів "Права свої знай, обов'язки не забувай!" Мета: розширити знання дітей про їхні особисті права; виробити розуміння того, що право людини на життя не залежить від її власних поглядів ; формувати толерантне ставлення до оточення.
Поради психолога батькам
Профілактичне заняття з учнями 8, 9 класу класу "Запобігання сексуальному насильству. Формування відповідальної поведінки" Мета: профілактика насильства, формування безпечної та відповідальної поведінки в ризикованих ситуаціях.
Просвітницький довідник " Типові ознаки жертви насильства. Покарання за насильство"
Просвітницько- профілактичне заняття з елементами тренінгу з учнями 8, 9 класів
"Світ емоцій та почуттів. Спілкуймося толерантно"
Мета: профілактика агресивних проявів, насильницьких дій, розвиток комунікативних здібностей та соціальної позитивної взаємодії.
Малюнки учнів 5- 7 класів на тему "МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ СВІТ БЕЗ НАСИЛЬСТВА"
Шановні батьки та педагоги, запам’ятайте!
Якщо діти живуть в умовах постійною критики, вони навчаються осуджувати.
Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.
Якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе.
Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.
Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терплячості.
Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі.
Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.
Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.
Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.
Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. Вони знаходять любов на землі.
Пам'ятка
Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям
Не давайте нікому своїх паролів.
Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
Не діліться своїми фото з незнайомцями.
Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.
Пам'ятка учням
Як можна запобігати проявам насильства у щоденному житті?
* Не вчиняти насильство по відношенню до інших.
* Пам’ятати про відповідальність за свої дії.
* Пам’ятайте, ви гідні поваги, бо ви людина.
* Кожна людина має право на повагу.
* Інші люди, також заслуговують поваги.
* Навчіться конструктивно розв’язувати конфлікти
Також:
* Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.
* Говори спокійно і впевнено.
* Дай агресору можливість зупинитися.
* Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
* Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.
* Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!
ПАМЯТАЙ!
* Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.
* Ми подібні, але всі різні.
* Твоя власність належить тільки тобі.
* Ти маєш право на допомогу.
* Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!
Профілактично- виховна бесіда в 5 , 6 класах "Ти- мій друг, і я- твій- друг: разом веселіше". Мета заняття: запобігання насильницьких дій, навчити учнів сприймати ситуації, аналізувати їх та знаходити шляхи виходу, формування почуття емпатії та дружніх стосунків в колективі.
Профілактично- просвітницьке бесіда з учнями 8, 9 класів з елементами тренінгу на тему
"ВІЛ\СНІД та наркоманія: знати, уникати, передбачати".
Мета: надати інформацію про ВІЛ-інфекцію та наркоманію, ознайомити із факторами ризику та механізмами поширювання захворювань, формувати уміння робити самостійний відповідальний вибір, сприяти вихованню толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих та наркозалежних.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 6-11 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
1. Запевніть дитину, що вона в безпеці.
2. Робіть усе в звичному режимі, якщо це можливо.
3. Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).
4. Приділяйте час на розмови з дитиною.
5. Відповідайте на запитання коротко, але чесно.
6. Хай діти будуть чимось зайняті.
7. Заохочуйте дітей допомагати.
8. Знайдіть надію, наводячи конкретні приклади.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 12-17 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
1. Зробіть так, щоб ваш підліток знову відчув себе в безпеці.
2. Допоможіть підлітку відчути себе корисним.
3. Відкрийте двері для обговорення (на будь-які теми).
4. Заохочуйте до спілкування з групами однолітків, іншими дорослими (родичами, вчителями).
5. Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).
6. Допоможіть вдатися до корисних та потрібних дій.
Профілактична година спілкування у 6, 7, 8 класах "Збережи життя- зупини насильство!"
Мета: переконати учнів, що життя має найбільшу цінність, що кожна складна ситуація має вихід, сприяти вихованню співчуття та взаємодопомоги до інших.
Просимо звернути вашу увагу на інформацію,
про служби до яких ви можете звернутися щодо питань сексуального насильства
Нацполіція 102
Офіс Генерального прокурора: за телефоном 0 800 507 001
за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)
через сайт: https://www.warcrimes.gov.ua/
через телеграм-боти:https://t.me/stop_russian_bot або https://t.me/war_crime_bot
електронною поштоюmailto:conflict2022.ua@gmail.com
Урядова гаряча лінія 15 47
На Національних гарячих лініях Громадської правозахисної організації «Ла Страда-Україна» можна отримати психологічну, правову, інформаційну допомогу, а також супровід постраждалих від сексуального насильства:
Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)
Telegramhttps://t.me/CHL116111
Instagramhttps://www.instagram.com/accounts/login/?next=%2Fchildhotline_ua%2F&source=omni_redirect
Facebook https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/
Навчально- практичний вебінар (грудень 2022)
"Психологічне консультування техніками КПТ для підтримки та формування
резилієнтності у дітей в конфлітний період"
Інформаційне повідомлення для педпрацівників
"Синдром емоційного вигорання.
Професійне вигорання — реакція людини на хронічну втому. Вона починає негативно ставитись до своєї професійної діяльності, в неї знижується самооцінка.
Вигорання — захисний механізм організму, тому його буває складно усвідомити. Воно виникає, коли ми відчуваємо стрес в особистому житті й на роботі, з яким не можемо впоратись. Якщо ми недостатньо відпочиваємо, накопичуємо негатив, то організм, щоб впоратись із ним, «перестає відчувати».
Професійне вигорання — проблема всіх, хто працює в соціальній сфері: вчителів, психологів, медиків тощо. Симптоми вигорання для різних професій схожі, але проявляються по-різному.
Які зміни у поведінці свідчать про професійне вигорання
1. Черствість.
Педагог стає черствим у комунікації з дітьми
2.Формальне ставлення до обов’язків .Педагог сухо відпрацьовує «програму мінімум», формально спілкується з учнями і колегами .
3.Інертність Педагог не проявляє креативу, не відчуває бажання розвиватися, експериментувати, творити.
4.Втома. Педагог постійно відчуває емоційну й фізичну втому, втрачає інтерес .
Сучасне життя з його численними труднощами вимагає від людини будь-якої професії активізації всіх сил. Представники педагогічної галузі опиняються в найбільш складній ситуації, оскільки відчувають подвійні навантаження. Негативно забарвлені стани педагога знижують ефективність виховання й навчання дітей, підвищують конфліктність, сприяють виникненню і закріпленню негативних рис, руйнують психічне здоров’я.
Професія педагога належить до категорії стресогенних і вимагає великих резервів володіння собою та саморегуляції. У педагогічній діяльності постійно спостерігають стан емоційної напруженості. Після перебування в складних ситуаціях педагог найчастіше відчуває виснаженість, пригніченість, бажання розслабитись. В окремих випадках емоційна напруженість досягає критичного моменту – й результатом стає втрата самовладання та самоконтролю.
У подібних випадках зазвичай говорять, що людина «згоріла».
У медицині такий стан називають синдром емоційного вигорання (СЕВ).
СЕВ - стан емоційного та фізичного виснаження, зниження енергетичного потенціалу, яке супроводжується порушеннями емоційної сфери.
СЕВ характерний для представників комунікативних професій, або, як ще прийнято їх називати, професій типу «дюдина-людина».
Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».
Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово.
Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту.
Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
Поради психолога
«Психопрофілактика психічного здоров’я та попередження емоційного вигорання»
· здоровий спосіб життя (правильне харчування, рух, посильне фізичне навантаження; свіже повітря);
· відпочинок (активний або пасивний);
· заняття улюбленою справою;
· оптимізм та позитивне мислення:
- треба намагатися жити під девізом: «Загалом усе добре, все, що відбувається тільки на краще»,
- намагатися в кожній ситуації знаходити позитивні сторони,
- сприймати складні обставини життя як тимчасові,
- помічати свої досягнення та успіхи, хвалити себе за них.
· почуття гумору;
· спілкування з приємними, позитивними людьми
- довше і частіше спілкуватися з приємними людьми та навпаки обмежте спілкування до мінімуму з неприємними.
· доброзичливість
- необхідно бути гнучким в оцінках дій інших людей. Пам’ятати, що кожна людина має право на прояв індивідуальності, що кожен має право на помилки. Спостерігаючи за іншою людиною, звертати увагу те, чим з нею схожі, а коли хтось робить те, що нам не подобається, згадувати, що і ми іноді робимо подібні речі.
· вміле застосування різних методів для знаття напруги:
- розмова з близькою людиною,
- самонавіювання,
- аромотерапія,
- релаксація,
- сміхотерапія,
- музикотерапія тощо.
Існують різні способи зняття напруження, якими людина користується в повсякденному житті. Хтось їсть солодке, хтось приймає ванну, п’є, не поспішаючи, теплий духмяний чай, робить фізичні вправи, слухає музику, вдається до шопінгу, спілкується з друзями та інше. Суть цих дій у тому, що вони нас відволікають, дають змогу відпочити від роботи, буденних справ, наповнюють теплом та душевною рівновагою. Отже, допомагають зняти напругу, позбутися стресу та відновити свій емоційний ресурс, тим самим зберегти психічне здоров’я.
Просвітницько - профілактична година спілкування
з учнями 5 класу "Мої права - моє життя".
Мета: формування правового світогляду, запобігання насильству, розвиток критичного мислення.
Профілактична бесіда - онлайн у 7, 9 класі на тему
"Наркотичні речовини та їх вплив на життя та здоров'я людини"
Мета: сприяти формуванню відповідального ставлення до свого здоров'я невживанню наркотичних речовин, сприяти свідомому вибору підлітками здорових та безпечних розваг.
Профілактико- просвітницька година психолога у 8 класі " Згубний вплив наркотиків"
Мета: виховувати в учнів негативне ставлення до наркотичних речовин, на життєвих прикладах пояснити учням згубний характер захоплення наркоманією, заохочувати до здорового способу життя.
Профілактична година спілкування у 7 класі "Хто тютюнове зілля любить, той сам себе губить"
Мета: розширити знання про негативний вплив тютюну, підвести учнів до усвідомленої відмови від паління, виховувати дбайливе ставлення до свого здоров'я.
Просвітницько- профілактичне заняття з елементами тренінгу "Я- унікальний, я - неповторний" у 5-6 класах.
Мета: сприяти згуртуванню колективу, акцентувати увагу на унікальності кожної особистості, формуванню комунікативних здібностей, толерантності та позитивних якостей кожної дитини.
Профілактичне заняття - бесіда у 8, 9 класах "Не спалюй свого майбутнього!"
Мета: розширити знання про негативний вплив тютюну, підвести учнів до усвідомленої відмови від паління, виховувати дбайливе ставлення до свого здоров'я.
Розвивальне заняття з учнями 5 класу
"Розвиток творчих здібностей"
Мета: розвиток креативного мислення, вміння оцінювати, досліджувати, розвиток уваги, творчої уяви, фантазії.
Розвивальне заняття з учнями 8, 9 класів "Креативність навколо нас"
Мета: стимулювання розвитку творчої уяви, фантазії, розвиток оригінальності та гнучкості мислення, зняття емоційної напруги.
До уваги батьків!!!!!!!
Профілактична година спілкування з учнями 5 класу на тему "Абетка моралі".
Мета: формування загальнолюдських цінностей, дружніх стосунків, розвиток творчого потенціалу, вміння виявляти активну участь, зняття напруги.
Психолого- педагогічний семінар "Профілактика емоційного вигорання"
Мета: навчитись розпізнавати симптоми емоційного вигорання, оволодіти основними техніками та прийомами відновлення власного психоемоційного та фізичного стану.
Профілактичне онлайн- заняття з учнями 5 класу "Здоровим будеш- все здобудеш"
Мета: формування навичок здорового способу життя та відповідального ставлення до власного здоров'я, навчитись осмислювати й оцінювати власні вчинки, аналізувати, думати і висловлювати власні погляди, зрозуміти важливість зміцнення і збереження свого здоров'я.
Пам'ятка для батьків майбутніх першокласників
Тренінгове заняття з учнями 5 класу "Я серед інших"
Мета: формування в учнів навичок групової взаємодії та ефективного спілкування, акцентувати увагу на унікальності кожної особистості, формувати уміння працювати в команді.
Тренінгове заняття з учнями 6 класу "Давайте поспілкуємось".
Мета: формування позитивного психологічного клімату в колективі, сприяти згуртуванню учнів, забезпечити взаємодію всіх дітей.
Тренінгове заняття в 7 класі "Моя унікальність"
Мета: формування впевненості в собі, самооцінки, взаємодії в колективі, позитивного клімату.
Корекційно - розвивальне заняття у 4 класі "Попереду у нас 5 клас"
Мета: підвищити емоційну стійкість та психологічну готовність до навчання, згуртувати класний колектив, обговорити питання про те, що очікує учнів у середній школі, який багаж знань і вмінь потрібно формувати, щоб життя в середній школі було комфортним.
"Тиждень протидії булінгу" ( 02.10- 06.10.2023)
Мета: формування в школярів негативного ставлення до явища булінгу, формування навиків безконфіктного спілкування та загальнолюдських цінностей.
Щорічно 10 жовтня у всьому світі відзначається День ментального здоров'я. В Чечельницькій гімназії День пройшов під девізом " Подаруй посмішку!" Протягом дні проведено акцію " Колекція теплих слів", тренінгові заняття у 5 класі " Позитивно мислити- гарно жити", у 7 класі " В гармонії з собою" , розвивальне заняття у 3 класі " Гарний настрій- запорука здоров'я", оформлено виставку малюнків " Радіймо життю!" Всі заходи спрямовані на формування позитивного мислення, ефективного спілкування, гарного настрою та психоемоційне розвантаження.
Семінар- практикум з педколективом "Цінні ресурси педагогічної діяльності"
Одна з наважливіших умов "виживання" в професії для педагогів- уміння відновлювати власні ресурсність та емоційний стан. Вчителі перебувають у постійному стресі - від великої кількості щоденних обов'язків, постійного контактування з людьми з різними характерами та вимогами. На канікулах ( 01.11.2023) організовано ресурсну зустріч для вчителів, аби показати найкращі та найефективніші шляхи емоційного відновлення.
У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності та з метою формування в учнів загальнолюдських моральних цінностей, задля розвитку толерантних відносин між учасниками навчально- виховного процесу у нашій гімназії стартував День толерантності. Проведені заходи дали можливість школярам вкотре переконатися, що у світі діють закони добра, терпимості, чесності, щирості, співпереживання та любові, а толерантність врятує світ.
#16днівпротинасильства
З метою попередження проявів жорстокості та насильства кожного року в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства". До акції долучились і учасники освітнього процесу Чечельницької гімназії. Розпочали акцію з "білої стрічки", яка є символом проти всіх форм насилля над жінками. Активними учасниками були учні та педагогічний колектив гімназії.
#16днівпротинасильства
Шкідливі звички часто спричиняють негативні наслідки у поведінці молоді, порушують їх фізичний та психологічний стан. В рамках проведення акції " 16 днів проти насильства" учасники освітнього процесу ( 5-9 класів, психологічна служба) пропонують вашій увазі профілактичний ролик "Шкідливі звички- знак біди!"
Шкідливі звички.mp4#16днівпротинасильства
"Не дай СНІДу шанс!". Під таким гаслом в Чечельницькій гімназії 1 грудня пройшов День боротьби зі СНІДом, протягом якого були проведені бесіди, тренінгові заняття з учнями. Найкращий захист- це поінформованість. Сподіваємось, що проведення таких профілактичних заходів допоможе молоді бути відповідальними, обережними і дотримуватись безпечної поведінки щодо ВІЛ- інфікування.
#16днівпротинасильства
В рамках акції "16 днів проти насильства " 4 листопада в Чечельницькій гімназії проведено просвітницько- профілактичні бесіди з учнями 5 класу "Ми всі різні, але рівні" та з учнями 6 класу- "Права свої знай - обов'язки не забувай!" Метою бесід було : формування в учнів інтересу до правових знань, показати роль і значення Декларації в захисті прав людей, виховувати повагу до себе та інших, розвивати загальнолюдські цінності.
#16днівпротинасильства
Просвітницько- профілактична година спілкування у 8 класі "Права знай-обов'язки не забувай!"
Мета: розширити правовий світогляд підлітків; підвести учнів до розуміння своїх обов'язків, формування толерантного, поважного ставлення до людей.
Профілактичне заняття в 5 класі з метою формування дружніх відносин, позитивного клімату в класному колективі "Дружба нас єднає"
Методоб'єднання психологічної служби з метою обговорення теми
"Цінні ресурси життєдіяльності" на базі КЗД "Веселка"
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ
А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.
Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.
В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.
Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.
Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.
Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.
Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.
Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.
З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.
І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.
К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.
Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.
М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.
Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.
О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.
П — поважайте думки дитини.
Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.
С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т — творчий потенціал дитини розвивайте.
У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.
Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.
X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.
Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.
Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.
Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.
Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.
Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.
Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ.
Поради батькам, вчителям та дітям.
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.
Запобігання шкідливим звичкам та роль батьків в розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.
Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.
1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.
3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
4) Вплив авторитетної для підлітка людини.
5) Прагнення демонстративного протест
Таким чином, найбільш дієвою причиною залучення підлітків до шкідливих звичок є бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати вподобанням свого оточення. Але перед очима підлітків завжди присутній приклад батьків, які або зловживають шкідливими звичками, або дотримуються здорового способу життя.
Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вони є у батьків?
Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:
— батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;
— батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.
Однак, чим більш відвертими будете ви, тим простіше буде вашій дитині зрозуміти те, що ви говорите. Наприклад, ви можете сказати, що добре розумієте ту шкоду, яку завдає паління, але самі не в змозі позбавитись цієї звички. Якщо у вашій родині ніхто не палить і не п’є, то ви напевне подаєте гарний приклад. Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.
Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?
Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.
У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов’язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Тому ви маєте виявляти інтерес до того, чим займаються друзі вашої дитини.
Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі? Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два завдання:
— сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення. Деякі з-них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;
— створити умови для об’єднання підлітків навколо позитивних цілей.
Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і ви самі відчуєте, що це — запорука її щасливого життя і вашого спокою.
Основні принципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров’я і щастя вашої родини:
— терпимість;
— увага;
— тактовність і делікатність;
— обов’язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;
— уміння поставити себе на місце дитини;
— гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;
Що батьки повинні розповісти дитині про алкоголь і наркотики:
У першу чергу, слід вибрати зручний, сприятливий момент . Можливо, він трапиться під час відпочинку, і Вам удасться провести невимушену виховну бесіду, яка носитиме більш безпосередній характер, ніж просто формальне обговорення". Або вдалим може стати момент, коли по телевізору показують сцени з вживанням алкоголю, або коли алкоголь є частиною святкового столу. Діти та підлітки часто одержують інформацію про алкоголь або наркотики через кіно і телебачення. Значна частина цих уявлені може бути помилковою. І у Вас є можливість зруйнувати деякі міфи і скоригувати помилкові судження Ваших дітей. Спробуйте допомогти їм зрозуміти, що засоби масової інформації часто створюють привабливі образи людей, які вживають алкоголь, наркотики і курять. Проте в реальному житті частіше досягають справжніх успіхів і висот не вони ,ті, що не курять і не п'ють.
Правда полягає в тому, що алкоголь і наркотики притупляють розум, можуть порушувати координацію рухів, підштовхувати до небезпечної поведінки і негідних вчинків, але не допомагають вирішити жодної проблеми.
Вживання алкоголю або наркотиків часто виступає атрибутом дорослості, але ні алкоголь, ні наркотики не здатні перетворити дитину або підлітка на дорослу людину. Тільки час і досвід можуть зробити це. Більш того, вживання алкоголю неповнолітніми є порушенням закону. Відсутність залежності від тютюну, алкоголю або наркотиків у майбутньому допоможе знайти гарних друзів і зайняти бажане становище в товаристві і суспільстві. Успішною стане людина, яка навчиться ефективно спілкуватися, діяти в колективі і обирати друзів, які не мають залежності від алкоголю та наркотиків. Міфи досить живучі, проте далеко не всі люди випивають, курять і вживають наркотики.
Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики.
Існують 5 прийомів, які допоможуть батькам краще зрозуміти власних дітей. Між іншим, досвід їх застосування може знадобитися і в спілкуванні з дорослими.
Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте.
Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить(наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?");
Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині , що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть).
Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла".
Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд. Тому завжди покладайтеся на "мову тіла".
Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами.
Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки.
Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям.
Пам'ятайте, що тон голосу тісно пов'язаний із змістом Ваших слів. Не відповідайте безапеляційно або саркастично - діти можуть розцінити це як зневагу до своєї особистості.
Використовуйте схвальні фрази для підтримання розмови і показуйте Вашу зацікавленість у ній.
Для цього підійдуть короткі фрази, які покажуть Ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: "Оце так!", "Та ну!", "Не може бути!".
Якщо Ви підозрюєте, що Ваша дитина експериментує з алкоголем або наркотиками, Вам краще негайно звернутися за допомогою до спеціалістів.
Пам'ятайте, що приблизно у 12-13 років дитина емоційно віддаляється від батьків, а в 16 років діти та батьки розмовляють різними мовами. Дуже складно знайти спільні інтереси та теми для розмови. Щоб зробити з дітей друзів та союзників, у сім'ї намагайтеся як можна частіше спілкуватися зі своєю дитиною, розмовляйте, грайте, в ігри, разом плануйте проведення відпустки та літній відпочинок . Чим більше тепла, доброти, позитивних емоцій та життєвий цінностей Ви вкладете в дитину, тим кращими будуть Ваші стосунки впродовж всього життя.
Просвітницько- профілактична година спілкування
"Здоровим будеш- все здобудеш"
Мета: формування відповідального ставлення до власного здоров'я, пофілактика шкідливих звичок та пропаганда здорового способу життя.
Заняття з педагогічним колективом
" Арттерапевтичні техніки з метою профілактики емоційного вигорання . (малюнок кавою".)
Тиждень психології в Чечельницькій гімназії
Мета: розширити уявлення учнів про психологію, розвивати інтерес до неї, згуртувати колектив, зміцнити міжособистісні стосунки в колективах, розвивати комунікативні навички, почуття дружби, взаємопідтримки, сприяти гарному настрою.
